Мовна політика пострадянських держав як досвід для України

Випуск журналу: № 11 (336), 2016

PDF-версія: Савойська Світлана

Мовна політика пострадянських держав як досвід для України
Савойська Світлана

Проаналізовано конструктивні й деструктивні виміри мовної політики пострадянських держав як досвід розв’язання мовно-політичних проблем у сучасній Україні. Наголошено, що майже всі мовно-політичні проблеми незалежних пострадянських держав, як і України, пов’язані з крахом ідентичності радянського народу, привілейованого статусу етнічних росіян, радянською ментальністю і культурою, що були успадковані цими країнами. Стверджується, що мовний досвід України має містити всі найкращі надбання мовної політики держав пострадянського простору, зокрема наполегливість, послідовність, передбачуваність і прагматизм прибалтійських держав; рішучість і відвертість кавказьких країн, поміркованість білорусів, мудрість і комунікативність середньоазійських держав. Водночас увагу акцентовано на тому, що мовна політика окремих пострадянських держав базується на російській мові як значно поширеній не лише в Україні, а й на усьому пострадянському просторі, де вона застосовується як регіональна, мова міжнаціонального спілкування, офіційна або друга державна. З-посеред інших держав пострадянського простору лише прибалтійські незалежні республіки ще на початку 1990-х рр. відкинули ідею спиратися на мовно-політичний досвід Росії та застосовувати його. Прибалтійські держави відкинули мовну політику, яка була розрахована на підтримку російської мови й культури, поширення комунікацій російською мовою, та стали членами Європейського Союзу і НАТО. Це викликало протести проросійськи налаштованих політичних сил, які намагалися зберегти у республіках Прибалтики статус-кво для «русского мира». Але проросійську мовну політику не підтримували основні автохтонні етнічні маси, для яких пріоритетним було збереження та відродження національних інтересів і цінностей, що ґрунтуються на демократичних засадах, мові й культурі пращурів.                                                         Ключові слова: конструктивність, незалежність, пострадянські держави, мовна політика, досвід, мовно- політичні проблеми, сучасна Україна.

Савойская Светлана. Языковая политика постсоветских государств как опыт для Украины. Ана- лизируются конструктивные и деструктивные явления языковой политики постсоветских государств как опыт решения языковых политических проблем в современной Украине. Акцентируется внимание на том, что почти все языковые политические проблемы независимых постсоветских государств, как и в Украине, связаны с крахом идентичности советского народа, привилеированного статуса этнических русских, советской ментальностью и культурой, что было унаследовано этими государствами. Утверждается, что языковая политика Украины должна вмещать наилучший опыт языковой политики государств постсоветского пространства, особенно настойчивость, постепенность, прогностичность и прагматизм прибалтийских государств; бесстрашие и откровенность кавказских стран, обдуманность и твёрдость белоруссов, мудрость и коммуникативность среднеазиатских государств. Вместе с этим, внимание исследователя акцентируется на том, что языковая политика отдельных постсоветских госу- дарств основывается на русском языке как широко распространённом не только в Украине, но и на всём постсо- ветском пространстве, где он используется в качестве регионального, языка межнационального общения, офи- циального или второго государственного. Среди других государств постсоветского пространства только при- балтийские независимые республики ещё вначале 1990-х гг. навсегда отбросили идею опираться на языковой политический опыт России и использовать его. Однозначной оценки таким действиям не существует и до этого времени: одни отечественные учёные (в основном те, которые являются носителями национально-демокра- тической идеологии) поддерживают такую языковую политику, другие (пророссийски настроенные), отбрасывают её как нерациональную. То есть прибалтийские государства отбросили ту языковую политику, которая была рассчитана на поддержку русского языка и культуры, распространения коммуникаций на русском языке и стали членами Европейского Союза и НАТО. Такая языковая политика вызвала протесты в среде пророссийски настроенных политических сил, которые старались сберечь в республиках Прибалтики статус-кво для «русского мира». Но языковая политика, которая была направлена на защиту и распространение коммуникаций на русском языке, не имела смысла и своего продолжения, посколько не поддерживалась основными автохтонными этни- ческими массами, для которых приоритетом было уберечь национальные интересы и ценности, которые базируются на демократической основе, языке и культуре предков.                                                                                          Ключевые слова: конструктивность, независимость, постсоветские государства, языковая политика, опыт, языковые политические проблемы, современная Украина.

Savoyska Svitlana. Language Policy Post-Soviet States as an Experience for Ukraine. This article analyzes constructive and destructive manifestations of language policy post-Soviet states as experience in addressing linguistic and political issues in contemporary Ukraine. It is noted that almost all linguistic and political problems of independent post-Soviet states, as in Ukraine related to the collapse of the Soviet people’s identity, the privileged status of ethnic Russians, the Soviet mentality and culture that was upadkovano these countries. The author argues that language experience Ukraine should contain all the best heritage language policy of the former Soviet Union, including persistence, consistency, predictability and pragmatism Baltic States; determination and sincerity Caucasian countries, moderation and firmness Belarusians, wisdom and communicative Central Asian states. However, the researchers’ attention is focused on the fact that the language policy of some post-Soviet states is based on the Russian language as widely popular not only in Ukraine but also in the whole post-Soviet space, where it is used as regional, international communication, official or second state . With − in the middle of other states only post-Soviet Baltic republic independent in the early 1990-s, once and for all rejected the idea based on linguistic and political experience in and use it. Unambiguous assessment such actions does not exist at this time: some domestic scholars (mostly those that have national-democratic ideology) support such a linguistic policy, others (Russian) dismiss it as irrational. That is, the Baltic States rejected that language policy, which was designed to support the Russian language and culture, spreading communications in Russian, and joined the European Union and NATO. Such language policy in these states caused protests from proRussian political forces that tried to save the Baltic republics to the status quo “Rusko measure”. But the language policy that was aimed at the protection and distribution of communications in Russian, had no meaning and its continuation, as not supported by major autochthonous ethnic masses, for whom the priority was zberezhenennya and revival of national interests and values, which are based on democratic principles, language culture and ancestors.                           Key words: constructive, independence, post-Soviet states, language policy, experience, language and political problems of modern Ukraine.